Селен, його функції, добова потреба, джерела

У розділі

Селен був ідентифікований як необхідний для людини мікроелемент лише в 60-х роках XX століття. Організм дорослої людини містить близько 20 мг селену, причому більша частина сконцентрована в нирках, печінці, серці, селезінці та сім’яниках у чоловіків.

АНТИОКСИДАНТ: Будучи

частиною окисленого ферменту глутатіону (glutathione peroxidase), селен – потужний антиоксидант. Він забезпечує надзвичайно надійний захист еритроцитів і клітинних мембран від вільних радикалів. Дія селену не тільки подібна до дії вітаміну E, але ще й посилює активність самого Є.

ІМУНІТЕТ: Селен підвищує опірність організму хворобам. Він збільшує виробництво лейкоцитів і захищає їх від вільних радикалів, які утворюються в процесі боротьби з інфекцією. Передбачається, що він також сприяє утворенню антитіл, контролюючих зростання різного роду пухлин, включаючи ракові.

ГОРМОНИ: Ферменти, що містять селен, беруть участь у метаболізмі гормонів щитовидної залози. Дослідження показали, що у літніх людей гормональна діяльність щитовидної залози залежить від рівня селену.

ІНШІ ФУНКЦІЇ: Селен важливий для нормальної роботи печінки, синтезу білків, захисту від отруйних мінералів, таких як миш’як, кадмій, ртуть і свинець. Він підвищує репродуктивні можливості чоловіків і підтримує у хорошому стані очі, волосся і шкіру. Він також може брати участь у метаболізмі простагландинів (prostaglandins), контролюючих запальні процеси.

Селен і рак

Дослідження, проведені в двох містах США, дали несподівані результати. У Репід-Сіті серед обстеженої частини населення було виявлено високий вміст селену в крові, а в місті Ліма – низька. При цьому в Репід-Сіті було в 2 рази менше випадків смерті від раку і викликаних ним хвороб, ніж в Лімі. Ці дослідження проводив доктор Шамбергер, епідеміолог з Клівленда; результати були опубліковані в “Critical Reviews in Clinical Laboratory Sciences” (VI. 1971 р.). Настільки ж несподівані результати представив доктор Шройтцер з Каліфорнії. Останнім часом він вивчав причини виникнення та можливості лікування раку у тварин і прийшов до висновку, що селен уповільнює протягом цієї страшної хвороби, а іноді і попереджає її.

Дослідження лікарів Шройтцера, Шамбергера і Шварца показали також, що у хворих на рак відзначається неймовірно низький вміст селену в крові.

Правда, до цих пір невідомо, який механізм дії селену і яким чином він захищає від захворювання на рак. Можливо, що, будучи, як і вітамін Е, антиокислювачем, він зменшує окислення клітин і не допускає їх деформації, генетичних порушень ДНК і, таким чином, сприяє нормальному росту клітин. Селен, а також кобальт або магній відомі як фактори, які протидіють порушень хромосом, що несуть в собі генетичний матеріал, здійснює контроль за життям клітин та їх нормальним розподілом.

Імунна система

Доктор Джон Мартін з Університету аCAолорадо прославився дивовижними результатами, отриманими при вивченні впливу селену на експериментальних тварин. Виявилося, що миші, у яких спочатку, в наукових цілях, викликали рак, а потім давали у відповідних дозах селен, почали виробляти в 20 і 30 разів більше антитіл, ніж миші контрольної групи. Здатністю селену змушувати організм виробляти антитіла, а значить, підвищувати імунітет у разі загрози інфекції, найімовірніше, можна пояснити механізм дії цього мікроелемента на організм як “пожежної команди”. Отже, опірність організму до інфекцій, в тому числі і до вірусів, що викликають рак, залежить неабиякою мірою від харчування.

Добова потреба

Для здоров’я необхідно отримувати щодня 0,00001 г селену. У нашому організмі його всього лише 0,2 частини на 1 млн.

Джерела

Загалом, можна сказати, що немає їжі, повністю позбавленої селену, в ній завжди є хоча б його “сліди”.

Селен в дієті

Найнебезпечніший “ворог” селену – вуглеводи. Тістечка, солодкі пироги та печиво, всі солодкі борошняні продукти можуть повністю або частково знищувати селен. Відмовляючись від цукру, ми зберігаємо в нашому організмі селен. У присутності вуглеводів селен не засвоюється організмом. Багато селену в продуктах із зерна, неочищених, нерафінованих, без цукру, борошна грубого помелу, а насамперед його багато в морській і кам’яної солі.

Багаті селеном продукти морів і океанів – “дари моря”, риба, особливо оселедець, краби, омари, лангусти, креветки, кальмари. Багато його в свинячих, яловичих і телячих нирках, а також у печінці і серце. Багато і в яйцях, до того ж у жовтку є ще й вітамін Е. На жаль, у великій кількості селен втрачається в процесі обробки продуктів, наприклад в консервах і концентратах його наполовину менше, ніж у свіжих продуктах.

З продуктів рослинного походження багаті селеном пшеничні висівки, пророслі зерна пшениці, зерна кукурудзи, помідори, дріжджі, гриби і часник, а також чорний хліб та інші продукти з борошна грубого помелу.

В молоці матері-в 2 рази більше селену і в 5-6 разів більше вітаміну Е, ніж у коров’ячому. Іноді раптова смерть немовлят-хлопчиків пояснюється саме тим, що їм потрібно набагато більше селену, ніж дівчаткам, а вони замість материнського отримують коров’яче молоко. У цьому вся справа. У печінці таких раптово скончавшихся немовлят чоловічої статі виявилося дуже мало селену і вітаміну Е. А адже наше життя часом залежить від мікроскопічних кількостей цього мінералу.

Кукурудза

Одним з найсмачніших і притому легко доступних джерел селену вважається кукурудза. Але не будь-який сорт! Кукурудзяні пластівці виготовляються з сортів, багатих цим елементом, і можуть містити його в кількостях, достатніх для профілактики. Жменя таких пластівців, з’їдених вранці з молоком, – тільки без цукру! – Може зіграти велику роль в профілактиці ракових захворювань. Але потрібно домагатися того, щоб на упаковці зазначалося дійсний зміст селену.

Правда, якщо в грунті селену достатньо, то і нормальне раціональне харчування має забезпечувати достатньою його кількістю.

Звичайні дріжджі

У вегетаріанців може з’явитися нестача селену. Бо якщо, наприклад, житній хліб містить в 3 рази більше селену, ніж білий, а “повітряний рис” дає нам теж чимала його кількість, то овочі, особливо вирощені на грунті, бідної селеном, не можна вважати хорошим джерелом цього мікроелемента. Дуже багаті ним дріжджі. До речі, слід зауважити, що метод визначення вмісту селену – один з найскладніших, і тому до приводиться на упаковках даними про його зміст потрібно ставитися з обережністю.

Дріжджі, особливо пивні, вважаються найкращим джерелом селену не тільки тому, що в них його багато, але й тому, що він знаходиться в легкозасвоюваній і біологічно активній формі.

Як є дріжджі?

На думку дієтологів, здоровій людині цілком достатньо 2 г дріжджів в день. Але пивні і пекарські дріжджі не завжди корисні організму, так як в них міститься дуже багато нуклеїнових кислот (близько 14-15%). Правда, ці кислоти розчинні у воді і їх можна “вимити” з дріжджів, але є небезпека “з купіллю виплеснути дитину”, тобто позбавити дріжджі селену і дуже цінних вітамінів групи В, також розчинних у воді.

Крім того, поки дріжджі не переварити організмом, вони продовжують жити в травній системі, а значить, і харчуватися. Чим? Якраз вітамінами групи В, в основному біотином, або вітаміном Н. Біотин є одним з факторів, що забезпечують імунітет, він охороняє нас від захворювання на туберкульоз. Його особливо багато в силосі, і цим пояснюється той факт, що у корів, що харчуються силосом, не так часто зустрічається туберкульоз. Так що дріжджі треба “вбити” перш, ніж з’їсти. Вони гинуть при температурі 60 ° С, для цього достатньо залити їх окропом. Найкраще їсти дріжджі без цукру, оскільки в солодкій середовищі селен гине.

Є ще один спосіб приготування досить смачної страви з дріжджів.

Паштет з дріжджів

Треба визнати, що у цієї страви настільки специфічний смак, що його або дуже люблять, або відчувають до нього огиду. Дрібно нарізати ріпчасту цибулю і згасити його під кришкою з 1 столовою ложкою соняшникової олії і 2 столовими ложками води. Як тільки цибуля стане м’яким і прозорим, додати 30-50 г пекарських дріжджів і заважати, поки вони не розпустяться, а вірніше, не распливутся. Але – упаси Бог! – Щоб не підгоріли: запах підгоріли дріжджів просто нестерпний. Тут же вбити два білка і заважати, поки все не загусне. Зняти з вогню. Приправити до смаку сіллю і перцем, додати для аромату трохи вершкового масла. Густо підсипати дрібно нарізаною зеленню петрушки і подавати гарячим з хлібом або картоплею.

Таке “бенкет” корисно влаштовувати, коли в нашій дієті мало продуктів, що містять селен. 2-3 рази на тиждень достатньо, так як порція велика. А от після хвороби, коли необхідно видаляти з організму токсичні речовини, не зашкодить і більша кількість. До цього добре додати пророслі зерна пшениці (вітамін Е). І селен, і вітамін Е попереджають захворювання печінки.

Звичайний часник

Часник багатий селеном, до того ж він містить ще багато інших важливих компонентів, таких, як білок (5,6%), вуглеводи і різні мінерали (у тому числі кальцій, фосфор, залізо, магній). У ньому багато вітамінів групи В, вітаміну С, різних Сахаров, ще він славиться добре знайомим всім запахом, джерелом якого є глюкозид Алліна. Аллін під дією ензиму аллінази розщеплюється на фруктозу і алліцин – летюча з’єднання сірки з характерним неприємним запахом. Для нас найважливіше те, що це летюча з’єднання вбиває бактерії.

Про часник говорять, що він “діє як карболкою в роті”, оскільки знищує всі мікроорганізми і залишає сильний запах. У будь-якому випадку він дезінфікує травну, дихальну системи, лікує хронічний пронос, атеросклероз, хвороби серця і т. д.

З’їдений з м’ясом часник пом’якшує наслідки шкідливого впливу насичених жирів, надлишку холестерину, а також запобігає утворенню тромбів.

У 1970 р. біолог Елдон Л. Ріверс4 виявив, що часник призупиняє розростання ракових клітин. Це підтверджують класичні дослідження на мишах. Хворим на рак тваринам давали препарат з часникового масла, і вони жили значно довше, ніж миші, які не отримували часник. Доктор Ф. Г. Піотровскій6 з Університету в Женеві лікував часником 100 пацієнтів, хворих на гіпертонію в різній стадії. 40% з них після 3-4 днів відчули значне поліпшення: пройшли головні болі і тхшовокруженіе, зникли труднощі в концентрації уваги і т. п. Ще у 40% було поліпшення, але не настільки значне. Втім, іншого результату і не очікували, так як, окрім гіпертонії, хворі страждали хворобами нирок, що важко піддаються лікуванню дієтою. І все-таки поліпшення було.

Знаходять:

  • добова потреба селену
  • добова потреба в селені
  • селен дії
  • селен добова норма
  • селен чи викликає місячні
  • Чи мiстить череда жiночi гормони