І взагалі, на їжу стала дивитися: чи несе в собі їжа живу енергію чи ні. З фізіологічної ж боку – набагато простіше перетравлювати один вид продукту за один прийом – це однозначно. Я взагалі, все більше схиляюся до того, що в основному всі невдачі в сироедном шляху носять психологічний характер.

Взагалі, для багатьох сироїдіння – це сувора дієта. І таке відношення скоріше сидить в підсвідомості. Поки людина відчуватиме, що він себе обмежує в своїх бажаннях – легкості і задоволення від сироїдіння він не отримає в повній мірі. Але ж їжа – це всього лише їжа. Ми обмежуємо своє мислення думками про їжу (занадто багато про неї думаємо), думаю тому, що хворі тілом. А може бути не тільки тілом, а й душею. Спочатку не маємо в собі душевної гармонії, не навчені радіти життю.

Ось уже 2,5 року мого сиромоно пройшло. За цей час я забула, що таке болить шлунок, кишкові кольки бувають дуже рідко, шкіра стала краще, зір трохи покращився. Але у мене поки немає 100% здоров’я (хоча його й не було ніколи починаючи з самого народження). Як і багато я хочу всього і відразу, ан ні.

Може бути помилка в тому, що акцептіруем увагу не на тому? Забуваємо про красу сироїдіння. Адже саме воно є проявом любові до себе, свого тіла, проявом довіри законам життя (природи, Бога – як хочеш називай).

Не один раз я чула від людей, які сироїдів рік, два і кидали. Деякі розчаровувалися в сирій їжі. Шлях стримуванні і обмежень важкий, особливо коли хочеться всього і відразу. Але ж сироїдіння – це практичний шлях підтримки тіла в здоровому стані. Здоров’я психіки само залежить від чого то другого – так мені думається на даний момент.